Порядок судового стягнення заборгованості

Судове стягнення заборгованості є важливим інструментом для відновлення справедливості та повернення боргу після неуспішного врегулювання спору мирним шляхом. Цей процес вимагає точності, дотримання закону та процедур, і являє собою певний правовий механізм. У цій статті ми розглянемо порядок судового стягнення та ключові правила, які слід дотримуватися для успішного виконання цієї процедури.

На початку реалізації судового процесу слід приділити увагу терміну позовної давності та необхідності проведення заходів досудового врегулювання спору.

Загальний термін позовної давності складає 3 роки. Діюче законодавство надає сторонам право на зміну вказаного терміну, але тільки в бік збільшення. Умова про збільшення строку позовної давності має бути викладена у відповідному договорі між сторонами. Пропуск позовної давності не перешкоджає зверненню до суду, але потрібно враховувати, що якщо відповідач подасть заяву про застосування наслідків пропуску строків давності, то у задоволені позову буде відмовлено, якщо суд не встановить, що пропуск відбувся за наявності поважних обставин.

Окрім цього, перебіг строку позовної давності може бути перерваний у разі, якщо боржник вчинить дії, що свідчать про визнання боргу або іншого зобов’язання. Законодавство не містить конкретизованого визначення таких дій, однак відповідно до усталених висновків Верховного суду, такими діями, зокрема є: визнання пред’явленої претензії; письмовий лист боржника про відстрочення сплати боргу; часткова сплата боргу або штрафної санкції; підписання акту звірки взаєморозрахунків, що підтверджує наявність дебіторської заборгованості тощо. У випадку вчинення боржником, однієї із вказаних дій, перебіг строку давності починається спочатку.

Щодо необхідності вжиття заходів досудового повернення боргу, то слід звернути увагу на те, що такі заходи є обов’язковими виключно у випадку, якщо вони прямо передбачені сторонами в укладеному між ними правочині. Тому, якщо така умова передбачена сторонами, то відповідно її потрібно виконати перед зверненням до суду, інакше подана позовна заява буде повернута позивачу.

Стягнення боргу через суд здійснюється в порядку загального та спрощеного позовного провадження. Як правило, спрощене провадження застосовне до малозначних справ, проте суд при відкритті провадження самостійно приймає рішення в якому порядку здійснювати розгляд справи, виходячи з ціни позову, значимості справи, складності справи тощо. Спрощений розгляд справи відбувається за правилами розгляду справи в загальному провадженні, проте з певними відмінностями від загального провадження, зокрема: без виклику сторін (за відсутності клопотання останніх), без проведення підготовчого засідання, та судових дебатів. 

Законодавство встановлює такі загальні строки для розгляду справ в суді першої інстанції: в спрощеному провадженні – два місяці, в загальному провадженні три місяці. Проте на практиці вказані строки рідко дотримуються та охоплюють значно більший проміжок часу.

Після проведення судового розгляду у першій інстанції суд приймає рішення, яке набирає законної сили після закінчення строку для його подальшого оскарження в апеляційному порядку. Важливою рисою судових рішень, які стосуються стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, є те, що в таких рішеннях суд може передбачити нарахування відсотків або пені до моменту фактичного виконання цього рішення.

Кожна зі сторін справи, яка незадоволена рішенням суду першої інстанції має право оскаржити його в апеляційному порядку. Термін подання апеляційної скарги становить двадцять днів з дня проголошення рішення, або з дня складання повного тексту рішення в залежності від того яка подія настане пізніше. 

Апеляційна скарга має бути розглянута протягом двох місяців з дня відкриття провадження по справі, однак на практиці цей строк більший. За наслідками розгляду скарги апеляційний суд приймає постанову, яка одразу вступає в законну силу.

За наявності підстав постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції після перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення в залежності від того яка подія настане пізніше. 

Під час відкриття касаційного провадження суд може вирішити питання про зупинення виконання рішення суду, що набрало законної сили, якщо скаржником про це буде заявлене відповідне клопотання. Касаційна скарга має бути розглянута в період до двох місяців з дня відкриття провадження по справі, але на практиці цей термін може бути тривалішим. Після розгляду скарги суд касаційної інстанції приймає остаточне рішення, яке не підлягає подальшому оскарженню.

Також слід зазначити, що сторони мають право укласти мирову угоду (має силу виконавчого документа) щодо врегулювання боргового спору під час судового розгляду справи в будь-якій судовій інстанції. Однак, саме укладення такої угоди в суді першої інстанції дозволить заощадити час, оскільки відпаде потенційний ризик затягування боржником всього процесу судового стягнення через механізми апеляційного та касаційного оскарження відповідних рішень суддів. 

Після успішного завершення судового стягнення, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду або ухвалу про затвердження мирової угоди, необхідно ініціювати примусове виконання.