28.07.2020
4907
ВСУ про ототожнення позовних вимог
22.01.2020 Верховний Суд України «закрив відправкою на перегляд» справу № 522/5505/19, пояснивши, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій держреєстратора з подальшим скасуванням його рішень про припинення обтяження (зняття арешту) з земельної ділянки ототожнювати зі схожлоюза змістом вимогою про забезпечення позову не слід.
Аналіз розгляду!
ВСУ розглянув позов фізособи до держреєстратора. Заявник вимагав визнати незаконним та анулювати рішення держреєстратора про припинення обтяження на земельну ділянку (зняття з неї арешту).
У процесі розгляду з’ясувалося, що позивач раніше вже звертався до суду з позовом про визнання договору дарування спірної ділянки недійсним, однак у задоволенні йому було відмовлено.
Позов був мотивований тим, що через протиправні дії держреєстратора ділянка була незаконно відчужена договором купівлі-продажу.
У рамках цієї справи позивач попросив суд забезпечити позовні вимоги — накласти заборону на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної ділянки.
Прохання про забезпечення позову суд першої інстанції задовольнив. Апеляційну вимогу держреєстратора про відміну забезпечення задовольнили частково — справа знову пішла до райсуду.
«Апеляція зазначила, що в момент звернення з позовом про визнання неправомірності дій реєстратора позивач не мав до землі жодного відношення, а також на те, що наявність позову — не підстава для задоволення заяви про забезпечення «забороною на реєстраційні дії», оскільки цей захід закону — тотожний заявленим вимогам, що не допускається ч. 10 ст. 150 ЦПК».
Апеляція помилилася, ВСУ поправив!
Було ухвалено нове рішення, аргументоване наступним:
- Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій іншій стадії розгляду спору, якщо неприйняття заходу може суттєво ускладнити (унеможливити виконання волі правосуддя) або ефективний захист інтересів у судах, так само як і відновлення порушених (оспорюваних) прав особи, що звернулася до суду або того, хто планує це зробити.
- Позов забезпечується забороною на здійснення певних дій, забороною іншим особам реалізувати дії щодо предмета спору або проводити платежі або передавати майно відповідачу або виконувати щодо нього інші зобов’язання (п. 2 та 4 ч. 1 ст.150 ЦПК).
- Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення райсуду про забезпечення позову, помилилася, оскільки стаття 374-а ЦПКУ свідчить, що ухвали, що не перешкоджають подальшому розгляду справи по суті, розглядаються судами з прийняттям рішення по суті.
