Ризики інвестування у будівництво в Україні очевидні, проте в цю галузь все одно продовжують вкладати, адже попит на житло в нашій країні залишається стабільно високим. При інвестуванні внесок «зростає» разом із будівництвом, чим ближче термін здачі її в експлуатацію, тим дорожчою вона стає.
При цьому стабільно високим залишається ризик вкласти і не отримати нічого, або «вибивати» через суд, навіть якщо сторонам надавалися юридичні послуги зі складання договорів! Правовий висновок ВСУ від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц буде корисним інвесторам, оскільки він відповідає на питання, як повернути гроші із забудовника, який не виконав своїх зобов’язань.
Короткий огляд розгляду
Інвестор та підрядник уклали договір пайової участі у будівництві житлового будинку. Домовилися, що інвестор щомісяця вносить гроші, а підрядник у строки, встановлені угодою після завершення будівництва, надасть інвестору документацію для оформлення права власності на квартиру. Але щось пішло не так…
Інвестор звернувся до суду з вимогою визнати договір неукладеним через відсутність у ньому істотних умов та стягнути з забудовника вкладені ним кошти, як безпідставно придбані.
Справа переглядалася кілька разів!
«Вперше суд першої інстанції розглядати спір відмовився, вдруге позов був задоволений, апеляція з цим погодилася. Угоду визнали такою, що не відбулася через відсутність у ній істотних умов підрядного договору, а вимоги позивача — правомірними на підставі ст. 1212 ЦКУ».
ВСУ відправив справу на перегляд
Судам вказали на неправильне застосування норм законодавства, саме на те, що в даній ситуації застосування лише ст. 1212 ЦКУ не є повністю обґрунтованим!
- Правосуддю слід було виходити з того, що чинний договір є достатнім та належним законодавчим базисом для придбання майна (одержання грошових коштів).
- Правовідносини сторін у такому разі регулюються нормами зобов’язального права, які застосовуються до окремих видів договорів, а не лише статтею 1212 ЦКУ.
З цього випливає, що у разі спору, що стосується придбання майна (його збереження без достатніх правових підстав), договірний характер відносин породжує неможливість застосування щодо нього положень ст. 1212 ЦКУ, у тому числі щодо зобов’язання повернути майно.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦКУ учасникам правочину заборонено вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов’язанням до того, як договір буде змінено або розірвано, якщо інше не встановлено законом чи договором, а пункт 3 частини 3 ст. 1212 ЦКУ визначає, що положення цього розділу застосовуються також до вимог про повернення виконаного одним із учасників зобов’язання.
