Під час імпорту товарів одним із ключових питань є правильне визначення митної вартості, від якої залежить розмір митних платежів. На практиці митний орган може не погодитися з вартістю, заявленою декларантом, витребувати додаткові документи та прийняти рішення про її коригування.
Водночас сама наявність у митниці сумнівів або інформації про вищу вартість схожих товарів ще не означає, що заявлена декларантом ціна може бути автоматично відхилена. Митний орган повинен діяти в межах процедури, встановленої Митним кодексом України, та належним чином обґрунтувати причини, через які заявлена митна вартість не може бути визнана.
Для імпортера важливо перевірити не лише кінцеву суму коригування, а й те, з яких причин митниця відмовилася від основного методу визначення митної вартості, які документи вона вимагала, чи були такі вимоги обґрунтованими та чи дотримано встановлену законом послідовність дій.
Які документи підтверджують митну вартість
Перелік документів залежить від конкретної зовнішньоекономічної операції. Основними доказами заявленої митної вартості зазвичай є зовнішньоекономічний договір та додатки до нього, рахунок-фактура або інвойс, а у відповідних випадках — банківські платіжні, транспортні, страхові та інші документи, які підтверджують ціну товару та числові значення складових митної вартості.
Важливо, щоб документи узгоджувалися між собою щодо ціни, умов поставки, кількості товару, порядку оплати, транспортних та інших витрат, які впливають на митну вартість.
Якщо подані документи містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять необхідних відомостей щодо ціни чи її складових, митний орган може письмово витребувати додаткові документи. За їх наявності декларант повинен подати такі документи протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги.
При цьому вимога митниці не повинна зводитися до формального переліку документів без пояснення того, яку саме обставину необхідно підтвердити.
Коли митниця може вимагати додаткові документи
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів не є необмеженими.
Митниця повинна встановити конкретні обставини, які об’єктивно ставлять під сумнів правильність заявленої вартості. Необхідно пояснити, які саме відомості викликають сумнів, чому вже подані документи не дозволяють його усунути та які додаткові документи можуть підтвердити відповідні дані.
Тому сама відмінність заявленої ціни від інформації, наявної в інформаційних системах митних органів, не повинна автоматично означати неправильність митної вартості.
Водночас декларанту також не варто недооцінювати виявлені розбіжності. Одна технічна неточність може не мати вирішального значення, але декілька взаємопов’язаних невідповідностей у договорі, інвойсі, платіжних або транспортних документах можуть створити обґрунтовані сумніви щодо заявленої ціни.
Коли коригування митної вартості може бути протиправним
Основним методом визначення митної вартості імпортованих товарів є ціна договору — вартість операції.
Відмова від цього методу потребує належних правових та фактичних підстав. Митний орган повинен не просто зазначити, що документи є недостатніми, а пояснити, чому наявні відомості не дозволяють визначити митну вартість за ціною договору.
Під час оцінки рішення про коригування доцільно перевірити, зокрема, чи конкретизувала митниця виявлені розбіжності, чи дійсно вони впливають на митну вартість, чи могла необхідна інформація бути встановлена з уже поданих документів та чи обґрунтований перехід до іншого методу.
Важливе значення має і зміст самого рішення. З нього повинно бути зрозуміло, чому заявлену вартість не визнано, який метод використано митницею, на які дані вона спиралася та яким чином визначено скориговану вартість.
Формальні або загальні посилання на недостатність документів без пояснення конкретних сумнівів можуть свідчити про неналежне обґрунтування рішення.
Як застосовуються другорядні методи
Якщо митну вартість неможливо визначити за ціною договору, Митний кодекс передбачає другорядні методи: за ціною договору щодо ідентичних товарів, щодо подібних товарів, на основі віднімання вартості, додавання вартості та резервний метод.
За загальним правилом кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митну вартість неможливо визначити за попереднім.
Застосуванню другорядних методів передують консультації між митним органом і декларантом. Їх мета полягає у визначенні належної основи митної вартості та обміні інформацією, яка може бути використана для її встановлення.
При цьому методи на основі віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у зворотній послідовності на прохання декларанта.
Тому при оскарженні варто перевірити не тільки правильність остаточного розрахунку, а й те, чи мала митниця підстави перейти від основного методу до другорядних і чи обґрунтувала неможливість застосування попереднього методу.
Як переглянути або оскаржити рішення митниці
Необхідно розрізняти подання додаткових документів після випуску товару та адміністративне оскарження рішення митниці. Це дві різні процедури.
Якщо товар випущено у вільний обіг у порядку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу, декларант може протягом 80 днів з дня випуску подати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Після отримання таких документів митний орган повинен протягом п’яти робочих днів прийняти письмове рішення: визнати заявлену митну вартість та скасувати коригування або надати обґрунтовану відмову.
Якщо протягом цього строку митниця не надала обґрунтованої відмови, вважається, що декларант визначив митну вартість правильно. У такому випадку рішення про коригування підлягає скасуванню, а відповідне забезпечення сплати митних платежів — поверненню або вивільненню.
Окремо рішення, дії або бездіяльність митного органу можна оскаржити в адміністративному порядку до митного органу вищого рівня.
За загальним правилом така скарга подається протягом 30 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Скарга розглядається протягом 30 днів. У передбачених законом випадках строк її розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на 20 днів.
Подання адміністративної скарги саме по собі не зупиняє виконання оскаржуваного рішення. Водночас за заявою скаржника митний орган вищого рівня за наявності передбачених законом підстав може повністю або частково зупинити його виконання на час розгляду скарги.
Строк звернення до суду
Рішення про коригування митної вартості може бути оскаржене до адміністративного суду.
Якщо декларант не використовував досудове адміністративне оскарження, за загальним правилом для звернення до адміністративного суду застосовується шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Якщо декларант спочатку скористався передбаченим законом досудовим порядком та отримав рішення за результатами розгляду скарги, необхідно враховувати спеціальне правило частини четвертої статті 122 КАС України: для звернення до суду встановлюється тримісячний строк з дня вручення такого рішення.
Якщо рішення за скаргою не було прийнято або вручено у встановлений законом строк, застосовується шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення з адміністративною скаргою.
Саме тому при виборі між адміністративним і судовим способом захисту важливо заздалегідь контролювати процесуальні строки.
Що показує практика Верховного Суду 2026 року
Практика Верховного Суду демонструє, що формальної наявності сумнівів у митного органу недостатньо для автоматичного коригування вартості.
У справі № 460/5068/24 Верховний Суд аналізував ситуацію, коли ціна імпортованого товару була суттєво нижчою за базову ціну виробника через передбачений договором механізм знижок. Сам по собі значний розмір знижки не означає, що заявлена ціна є недостовірною, якщо механізм її формування підтверджується умовами договору та документами конкретної поставки.
У справі № 826/24821/15 Верховний Суд звернув увагу, що право митниці витребувати додаткові документи виникає лише за наявності конкретних обставин, які об’єктивно ставлять під сумнів заявлену вартість. Митний орган повинен пояснити, які відомості викликають сумнів, чому наданих документів недостатньо та які саме додаткові документи необхідні.
У справі № 560/2740/25 Верховний Суд також наголосив, що сама пов’язаність продавця і покупця не доводить впливу таких відносин на ціну товару. Так само дані автоматизованих інформаційних систем можуть бути сигналом для додаткової перевірки, але не замінюють аналіз конкретних документів і фактичних обставин поставки.
Ці висновки важливі і для декларанта: чим послідовніше договір, інвойс, платіжні та транспортні документи пояснюють формування ціни, тим сильнішою є позиція при перевірці правомірності коригування.
Що варто перевірити перед оскарженням
Доцільно починати не з формального заперечення проти підвищеної вартості, а з аналізу всього митного оформлення.
Потрібно зіставити контракт, специфікації та інвойси, умови поставки, платіжні й транспортні документи, вимогу митниці про надання додаткових матеріалів, відповідь декларанта та безпосередньо рішення про коригування.
Особливу увагу слід приділити тому, які саме недоліки зазначила митниця, чи мали вони значення для визначення ціни, чи були додаткові документи об’єктивно необхідними і чи пояснено в рішенні перехід до іншого методу.
Якщо рішення про коригування призводить до додаткових митних платежів, а врегулювати питання на рівні митного органу не вдалося, може знадобитися допомога адвоката в адміністративному спорі. У такій справі важливо оцінити не лише саме рішення про коригування, а й документи, які були у митниці на момент його прийняття, зміст вимог про надання додаткових документів та дотримання всієї процедури визначення митної вартості.
Висновок
Рішення митного органу про коригування митної вартості не є правомірним лише тому, що заявлена імпортером ціна відрізняється від інформації, якою володіє митниця.
Ключове значення мають обґрунтованість сумнівів митного органу, повнота та узгодженість документів декларанта, дотримання процедури витребування додаткових документів і законність переходу від основного до другорядних методів визначення митної вартості.
Після коригування у декларанта можуть бути різні механізми захисту: подання додаткових документів у межах 80-денної процедури, адміністративне оскарження до митного органу вищого рівня або звернення до адміністративного суду.
Вибір конкретного способу залежить від підстав коригування, наявних доказів та строків, тому рішення митниці доцільно аналізувати одразу після його отримання.
Якщо ви не погоджуєтеся з рішенням митниці про коригування митної вартості, АО «Грандліга» може проаналізувати документи митного оформлення, оцінити підстави для оскарження та представляти ваші інтереси під час адміністративного або судового оскарження рішення митного органу.
