ВСУ постановою по справі 308/4390/18 від 16.12.19 визначив аспекти відступу від принципу рівності часток при розділі спільно нажитого майна подружжя.
Факт наявності дітей, які проживають з батьком (на повному його утриманні) і мами, яка в їх житті участі (фінансового і морального) не приймає, ВСУ визнав правовою підставою для нерівномірного розподілу майна (велика частина була присуджена батькові).
У цій справі ВСУ:
- врахував інтереси трьох неповнолітніх дітей, які проживають з батьком, який їх повністю забезпечує;
- той факт, що мама грошима дітям не допомагає і прохання позивача, аргументоване частинами 2,3 ст. 70 СКУ.
ВСУ постановив розділити спільне майно таким чином, щоб батько отримав велику його частину!
До розгляду справи у ВСУ позов був задоволений судом першої інстанції і апеляцією, а ВСУ вже, розглядаючи скаргу представника відповідача, тільки підтвердив законність і обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.
ВСУ, «схвалюючи» цей позов, звернув увагу сторін на законодавчу позицію щодо цієї ситуації!
«Відповідно до норми частини 3 ст. 70 СКУ, суд вправі відступити від принципу рівності часток подружжя за умови наявності таких обставин, як проживання дітей з одним із батьків і недостатнього для забезпечення фізичного або духовного розвитку розміру аліментів, одержуваних дітьми від другого з батьків».
При цьому, відсутність судового рішення про стягнення з «поганого» батька аліментів на утримання дітей, як аргумент для рівного розподілу майна, не є юридичним фактором, оскільки аліменти – це зобов’язання, яке є добровільним і примусовим одночасно.
Правильність застосування ч. 3 ст. 70 СКУ передбачає встановлення достатності або недостатності аліментів, одержуваних тим чоловіком, який залишився з дітьми (в аналізованій справі відсутність аліментів очевидно є фактором недостатності).
По факту – шлюб розірвано, діти з батьком, аліменти не сплачуються!
Отже, ці обставини мають преюдиціальне значення в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦКУ при розгляді цієї справи. Достатність підстав для відступу від принципу рівності розділу майна в даній ситуації очевидна.
Доводи горе-матері про те, що вищевказані обставини не можуть бути аргументами для нерівного розділу, оскільки позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з неї аліментів, для правильного розгляду справи не стали ключовими.
Закон був на стороні батька, а юристи по сімейних справах, які займаються цим процесом, просто допомогли його застосування в сторону справедливості і людяності.
