ВСУ: стягнення боргів та заміна боржників у виконавчому провадженні

Велика Палата Верховного Суда Україна розібралась у питаннях, на кого по закону покладається зобов’язання погашення боргів за заміну первісного боржника двома – основним та субсидіарним на стадіях виконання судового рішення.

«Заміна сторін нікого від відповідальності не звільняє, виконавчі дії вчиняються по відношенню до обох боржників!» – висловився ВСУ, оприлюднивши 26.06.19 відповідний правовий висновок у справі 905/1956/15 (провадження 12-62цс19).

До суду звернулася юрособа з проханням замінити боржника у виконавчому провадженні – товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Суд першої інстанції (апеляція також) заявнику відмовили!

Вказали, що ТДВ за фактом зі спірних матеріальних правовідносин не може вибути, так як передані йому новоствореному товариству поточні зобов’язання і дебіторська заборгованість значно перевищують розмір активів, що потенційно задовольняють кредиторські вимоги.

Заміна боржника при таких обставинах унеможливлює виконання судового рішення у справі що вступило у силу, відповідно і стягнення дебіторської заборгованості, яка була вже у виконавчому провадженні. Справа «пішла» в ВП-ВСУ!

«Ситуація стала причиною для відступу від правового висновку ВСУ від 07.02.2019 року по справі № 805/677/17-а, що регламентує аспекти правозастосування в аналогічних правовідносинах, випадки, коли відповідач вибуває з матеріальних правовідносин в зв’язку з реорганізацією боржника шляхом виділу з передачею створеній юрособі спірних зобов’язань».

ВП-ВСУ розглянула справу і оприлюднила корисні для захисту інтересів в суді висновки:

1. Процесуальне законодавство регламентує правові механізми заміни сторони виконавчого провадження правонаступником у разі, коли ця сторона вибуває з спірних правовідносин і дозволяє вступ до нього іншої особи як боржника, навіть якщо первісна сторона не вибуває.
2. Законом також встановлено, що якщо кредитор-стягувач у виконавчому провадженні отримав задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то останній має право вимагати з основного боржника виконання зобов’язання в порядку регресу.
3. Обидва приписи законні, але вибуття субсидіарного боржника-сторони виконавчого провадження через його заміну правонаступником з передачею боргів після набрання судовим рішенням чинності, може в ряді випадків вважатися ухиленням від виконання волі правосуддя або ускладнення її виконання.
4. При наявності чинного судового рішення в аналізованій ситуації закон не дозволяє кредитору, з якого вже стягується борг, звернутися до субсидиарного боржника з окремим позовом в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПКУ.
5. Дане стягнення боргів має здійснюватися за аналогією закону шляхом заміни одного (початкового) боржника як сторони виконавчого провадження в матеріальному правовідношенні двома – основним і субсидіарним.