В Україні існує багато юридичних осіб, які не ведуть господарську діяльність та відповідно не нараховують заробітну плату директору, який залишається єдиним найманим працівником. Процедура ліквідації таких підприємств доволі складна, тому власники не поспішають їх закривати. Часто власники просто втрачають інтерес до справ, виїжджають за кордон, або ігнорують питання, пов’язані з діяльністю таких компаній.
Директори таких компаній фактично “зависають” в ЄДР, вирішити питання про їх звільнення нікому. Існують також ситуації, коли між учасниками компанії виникають конфлікти, через які неможливо зібрати необхідну кількість голосів для звільнення директора, або ж учасники просто ігнорують його заяви.
Директор підприємства (господарського товариства) фактично має подвійний статус: з одного він є найманим працівником, на якого поширюється дія трудового законодавства, а з іншого – він є одноособовим виконавчим органом підприємства або частиною його колегіального виконавчого органу.
Однак, компанія не може існувати без керівника та тим більше – без виконавчого органу, тож звільнення директора фактично може відбуватись шляхом припинення його повноважень як виконавчого органу, тобто одночасно з прийняттям на посаду нового керівника (або особи, яка виконуватиме його функції до призначення такого керівника).
При цьому, припинити повноваження директора можуть лише Вищий орган управління або єдиний учасник.
Чинне законодавство забороняє примусову працю та передбачає можливість звільнення особи за власним бажанням. З іншого боку, корпоративне законодавство вимагає рішення вищого органу управління компанії для припинення повноважень виконавчого органу.
Що робити у разі бездіяльності вищого органу управління?
Знову ж таки, на допомогу приходить Конституція України: частина друга статті 8 гарантує право на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян.
Українські суди напрацювали позитивну практику для керівників, які опинилися в подібній ситуації.
Алгоритм дій для припинення повноважень керівника без згоди учасників:
1. Написати заяву про звільнення та направити її на юридичну адресу компанії або організувати нарочне вручення у разі доцільності. Копію вказаною заяви також слід направити на адреси реєстрації учасників компанії.
2. Скласти вимогу про скликання зборів вищого органу управління за ініціативою виконавчого органу з приводу звільнення директора та направити її на адреси реєстрації учасників компанії.
3. З’явитися на збори та зафіксувати те, що збори не відбулися шляхом складання протоколу у випадку недостатності кворуму для прийняття рішення про припинення повноважень директора або акту про неявку учасників. У випадку неявки учасників доцільно залучити свідків для фіксації цієї події.
4. Підготувати позовну заяву та подати її до суду. На цьому етапі слід правильно обрати спосіб захисту порушених прав та відповідно визначити позовні вимоги. Важливо щоб позов містив вимоги зобов’язального характеру оскільки після отримання позитивного рішення суду його потрібно буде виконати.
Ми рекомендуємо використовувати наступні вимоги:
- припинити повноваження директора;
- виключити відомості про позивача як керівника з реєстру юридичних осіб;
- визначити керівником компанії відповідного учасника (як варіант, того хто має найбільший відсоток голосів в компанії). Оскільки в процесі виконання другої вимоги реєстратор не може залишити секцію відомостей про керівника компанії незаповненою.
5. Отримати позитивне рішення суду та подати його державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій.
Звісно, реалізація цього алгоритму, на перший погляд, може здатися простим та звичайним процесом, проте на практиці на кожному з указаних етапів виникають різного роду правові нюанси, вирішення яких потребує професійного юридичного супроводу. Тому доцільно буде звернутися до фахового адвоката, який допоможе провести звільнення директора та уникнути непорозумінь і помилок при проведенні згаданої процедури та безпосередньому захисті в суді.
