ВП-ВСУ «заборонила» Привату стягувати % і штрафи за кредитками

Рішенням у справі № 342/180/17 від 03.07.19 ВП-ВСУ «зламала» встановлену судову практику щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитними картками ПриватБанку!

З цієї дати умови і правила надання банківських послуг, розміщені на сторінках сайту ПриватБанку:

1. Не вважаються публічною офертою і відповідно невід’ємною частиною кредитних угод.
2. Підписання позичальником заяви у відділенні банку, автоматично не буде приєднувати його до цих умов, як було до цього.

Причиною формування абсолютно нового підходу до розгляду таких суперечок стала справа клієнтки ПриватБанку!

Вона, не бажаючи платити непомірно великий штраф, оскаржила законність умов і правил сайту, як складової кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви, в якій не було ні слова про % за користування коштами і про відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання зобов’язань.

«Предметом судового розгляду було стягнення заборгованості на користь банку за договором про надання позики шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якого було отримано позику (кредитний ліміт) в розмірі 20 000 гривень».

Проблему з несвоєчасним погашенням боргу банк відправився вирішувати в суд!

У позовній заяві він попросив стягнути з боржниці майже 50 тис. Грн., З яких: 16 тис. – борг по тілу кредиту, 5 тис. – % за користування і майже 27 тис. пені і штрафів.

Суд першої інстанції разом з апеляцією позов банку задовольнили частково!

Були стягнуті: тіло кредиту, відсотки і зменшена частина пені. Аргументував суд рішення просто: «Гроші отримані, але не повернуті, отже, підлягають стягненню, за винятком пені, яка більше самого боргу»!

Касаційний ж розгляд змінив судову практику у таких справах!

ВП-ВСУ за основу прийняла аргумент клієнтки банку про те, що вона не підписувала Умов та Правил, на підставі яких банк самостійно може встановлювати і змінювати кредитний ліміт і умови кредитування.

ВСУ встановив наступне:

1. Угода укладалася на підставі договору оферти, розробленої ПриватБанком. Згідно із законом умови цього документа повинні бути чіткими і прозорими для споживача, але в заяві про приєднання відсутні умови щодо процентної ставки і відповідальності за прострочення платежів.
2. Банк вказав, що умови, які містять інформацію про % ставки і штрафні санкції, знаходяться на його офіційному сайті і є невід’ємною частиною спірної угоди.
3. В анкеті-заяві не зафіксована інформація про те, що позичальниця ознайомлена з умовами, які розміщені на вищевказаному Інтернет-ресурсі кредитодавця, отже, судом як юридичний факт вони розцінюватися не можуть.
4. Банк, розміщені на сайті умови, не один раз міняв, зважаючи на це, міг надати до суду примірник самих «зручних» для позичальника, що говорить про непідтвердженість конкретних умов для конкретного клієнта, що підписує анкету-заяву, оскільки на екземплярі умов в матеріалах справи підпису позичальника немає.

Ці факти в сукупності і окремо говорять про необхідність удосконалення механізму захисту прав споживачів через суд у зазначеній сфері кредитних правовідносин.

Тому, ВП-ВСУ рішення судів попередніх інстанцій скасувала!

Підлягає стягненню тільки сума основного боргу, оскільки:

1. Пересічний громадянин-споживач банківських послуг зі звичайним рівнем освіти і стандартним рівнем правової грамотності ефективно реалізувати своє право на інформацію про отримувані ним послуги в таких умовах не може.
2. Умови і Правила на сайті банку – об’ємний документ, що стосується всіх аспектів банківської діяльності, вивчення якого займає чимало часу і для його тлумачення потрібні профільні знання або допомога юриста, що унеможливлює розуміння його співвідношення з конкретним видом договору.