Справи щодо ДТП судді не дуже «люблять»! Занадто в них багато нюансів, наявність яких найчастіше унеможливлює об’єктивний розгляд, а участь у них страхових компаній ускладнює все в рази!
ВСУ «довелося» розбиратися у справі про стягнення страхового відшкодування, в якому ремонт авто виявився дорожчим за саме авто, а СК не хотіла бачити цей факт, оскільки він суттєво збільшував суму відшкодування!
Суди першої та апеляційної інстанції згадану обставину теж «не помітили» і присудили позивачу компенсацію, якої не вистачало ні на ремонт, ні на покупку іншого автомобіля.
Позивач звернувся до ВСУ!
Верховна інстанція «потрудилася» розібратися в інциденті та з’ясувала:
- Факт заподіяння шкоди внаслідок ДТП, яка сталася з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, повністю доведено.
- Вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує його ринкову вартість, з чого випливає, що відповідач повинен компенсувати збитки позивачу в межах розміру страхового відшкодування за вирахуванням франшизи.
- Факт звернення позивача до страховика з претензією про необхідність відшкодування більшої суми доведено та задокументовано у справі.
«Очевидно! Відшкодування у розмірі ринкової вартості авто, ремонт якого економічно не обґрунтовано, цілком відповідає законодавству. Думка суду першої інстанції, про те, що виплата дорівнює різниці між ціною авто до та після ДТП, внаслідок якої вона «загинула», неправильна, незважаючи на те, що сторони не погодили розмір компенсації».
ВСУ зробив правильні висновки, завдяки яким позивачу не знадобилися юридичні послуги:
- Законодавством визначено, що настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати відшкодування потерпілому відповідно до умов договору та в рамках страхової суми.
- Для визначення розміру шкоди страховик замовив товарознавче дослідження, в якому було зафіксовано вартість відновлювального ремонту ТЗ у розмірі понад 250 000 грн. при тому, що ціна самої машини була трохи більшою за 60 000 грн.
- Зі звітом погодився позивач та суди попередніх інстанцій, але в адекватному відшкодуванні позивачу відмовили, незважаючи на те, що ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності…» не передбачає право суду відмовляти у виплаті при неузгодженні між страховиком та заявником (потерпілим) розміру компенсації.
- Суди попередніх інстанцій мало того, що не врахували низку норм процедури страхового відшкодування, але вони не звернули уваги на те, що страховик взагалі нічого не сплатив потерпілому, тому позов у будь-якому випадку підлягав частковому задоволенню.
