Про «порятунок» конфіскованого житла шляхом його дарування рідним

Одним з «робочих» варіантів «порятунку» нерухомого майна від конфіскації / звернення на нього стягнення у рахунок погашення боргів, в народі завжди вважався варіант його перепису на родичів через складання договору дарування, фіктивність якого досить складно оскаржити.

Складно, але можливо!

ВСУ оприлюднив черговий правовий висновок, що встановлює протизаконну фіктивність правової угоди дарування майна родичам з метою приховування його від «стягнення-конфіскації».

Висновок ВП-ВСУ у справі № 369/11268/16-ц від 03.07.19 деталізує аспекти фіктивної угоди дарування, підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, якщо вона не є реально безкоштовно передавальною майно у власність іншої особи.

Судовий розгляд у справі про стягнення на користь позивача (банку) боргу з відповідача (фізособи-боржника) завершився видачею виконавчого листа про стягнення з останнього належної йому нерухомості.

Відповідач, намагаючись вберегти півбудинку і половину земділянки подарував їх своїм дітям, знаючи, про те, що його подарунок фактично йому вже майже не належить, оскільки на нього претендує банк, якому він заборгував.

«Операція була здійснена! За відновленням справедливості банк звернувся в місцевий суд, який разом з апеляційною інстанцією відповідача-боржника та його дітей «засмутили» визнанням договору дарування недійсним та скасуванням держреєстрації прав в Держреєстрі ».

Угода була визнана фіктивною, але …

Через наявність деяких спірних моментів справа була передана на розгляд Великої палати ВСУ, яка з цим розібралася, додатково роз’яснивши судам нюанси правової оцінки таких договорів – аспекти розмежування «фіктивності» та «недійсності».

Так, ВП-ВСУ у своєму рішенні вказала на наступні моменти:

1. ЦКУ говорить, що будь-яка правова угода відбуватися повинна з метою настання реальних правових наслідків, а фіктивною може вважатися угода, укладена без наміру створювати наслідки, нею обумовлені.
2. Фіктивний правочин підлягає ануляції – визнанню недійсним в судовому порядку. Процедура визнання повинна проводитися після встановлення судом наявності умислу у сторін угоди.
3. Фіктивний договір завжди укладається умисно, тобто сторони знають, що він не буде виконаний і укладають його зі прихованої метою, не тієї що заявлена ​​в документі.
4. Фіктивна угода характеризується чіткими ознаками: вона вводить в оману третю особу, вона свідомо не виконується, вона має приховані наміри.
5. Фіктивним не можна вважати кожен договір, якщо він суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним юрнаслідків, він просто визнається недійсним.
6. Регламентують такі ситуації з родичами-дарителями спірного майна також висновки ВСУ у справах № 6-1873цс16 від 19.10.16 і № 306/2952/14-ц від 23.08.17 та вони обов’язкові для застосування судами при розгляді подібних інцидентів.
7. Сам по собі факт невиконання угоди сторонами автоматично не відносить угоду до фіктивної. Невчинення дій в такому випадку робить угоду недійсною без застосування будь-яких наслідків.