ВСУ затвердив обов’язковість договору! Висновок у справі №456/2946/17

Спочатку!

До суду звернулася юрособа з позовом до фізособи, вимагаючи виконання зобов’язання за умовами попередньої тристоронньої угоди з передачею авансових платежів для подальшого придбання відповідачкою квартири.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що заявник свої зобов’язання щодо інформаційного забезпечення та сприяння у підписанні між відповідачкою та третьою особою договору купівлі-продажу квартири виконав.

Відповідачка квартиру купила, але акт здачі-прийому виконаних позивачем робіт підписувати відмовилася та платити комісійні теж. Мало того, на позов, поданий юрособою до суду, відреагувала зустрічним позовом, вимагаючи визнання нікчемності договору.

Вона заявила, що договір не відповідає вимогам закону, а саме статті 635-ї ЦКУ. Посилалася на те, що в угоді немає суттєвих умов, а саме — не конкретизовано функціоналу надання сприяння та інформаційного забезпечення, і він не засвідчений нотаріально.

Суд першої інстанції став на бік юрособи, апеляція прийняла сторону відповідачки, а ВСУ підтримав рішення суду першої інстанції, принагідно роз’яснивши сторонам юридичні аспекти тристоронніх угод.

«Верховною інстанцією було зроблено висновок, що говорить, що не можна вважати неукладеним договір після повного чи часткового його виконання сторонами і в такому разі не буде належним способом захисту визнання його укладеним!»

У цій справі все однозначно!

Позивач виконав свої зобов’язання – забезпечив інформсупровід та сприяння у підписанні відповідачкою та третьою особою договору купівлі-продажу житла, а відповідачка свої не виконала – послуги позивача не сплатила.

Це підтверджують норми законодавства, що регулюють юридичне укладання договорів:

1. Сторони мають право укладати угоди, що містять елементи різних договорів та до них застосовуються норми договірного права у відповідних його частинах, якщо інше не встановлено цим самим договором чи законом (ч. 2 ст. 628 ЦКУ).
2. Спірний договір є змішаним, та у частині регулювання відносин між сторонами у справі він є договором про надання послуг, які замовник мав сплатити після отримання (ч. 1 ст. 903 ЦКУ).
3. У даній ситуації «спрацьовує» один із фундаментальних принципів цивільного права — обов’язковість договору, який наділяє сторони не лише правами, а й обов’язками (ст. 629 ЦКУ).

ВСУ також погодився із доводами щодо того, що спірна угода — не попередній договір купівлі-продажу, оскільки його предмет — надання послуг із забезпечення укладання купівлі-продажу у майбутньому після підготовки всієї документації. Закон не містить вказівки щодо обов’язковості нотаріального засвідчення таких договорів.