ВСУ: ПРОХОДЖЕННЯ МЕДКОМІСІЇ В РОБОЧИЙ ЧАС — НЕ ПРОГУЛ!

ВСУ розглянув справу № 699/640/18 (провадження № 61-17310св19) та 04.12.2019 сформував правовий висновок, яким «поставив на місце» роботодавця, який звільнив співробітницю за «прогульною статтею». Прогулом він порахував день, коли вона проходила медогляд.

ДЕТАЛІ СПОРУ

Працівниця ВЧ звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі та про оплату їй часу вимушеного прогулу. У суді заявила, що її незаконно звільнили за прогул з двох посад (вона працювала лікарем-терапевтом та за сумісництвом у цій же ВЧ сімейним лікарем). Звільнили незаконно, оскільки того дня, який роботодавець вважав за прогул, вона проходила медкомісію і про цей факт роботодавець знав.

ПЕРША ІНСТАНЦІЯ ПОЗОВ ЗАДОВОЛИЛА!

«Звільний» наказ визнали неправомірним та скасували. Позивачку залишили на роботі з розпорядженням негайно відновити її на обох посадах. Також суд зобов’язав роботодавця виплатити їй втрачену зарплатню за час вимушеного прогулу. Мотивоване рішення було “поважністю” причини відсутності.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЗИВАЧКУ ЗНОВУ «ЗВІЛЬНИВ»!

Цей суд взяв до уваги доводи відповідача у тому, що під час розгляду справи суд першої інстанції не застосував «військове» законодавство, а вирішив спір виходячи з «звичайних» трудових норм. Нюанс вийшов в тому, що позивачка була у відпустці і прямо з неї вийшла не на роботу, а пішла проходити медкомісію, пов’язану з її новою роботою, на яку вона влаштовувалась. Той самий факт, що вона попередила керівництво про відсутність у телефонному режимі, апеляційний суд вважав за недостатній аргумент.

ВСУ З ЦИМ НЕ ЗГОДИВСЯ!

«За законом відсутність на роботі через проходження медкомісії із «попередженням роботодавця та підтвердженням документально» прогулом вважатися не може. Відповідно, не може воно бути причиною для звільнення з підстав п. 4 частини 1 статті 40 КЗпП, як для звичайних, так і для військовозобов’язаних працівників».

Оскільки:

1. Відповідно до п. 4 частини 1 ст.40 КзпП України «безстрокова» трудова угода, а також терміновий ТД до завершення дії можуть бути розірвані роботодавцем виключно через наявність прогулу — відсутність на робочому місці без поважних причин більше 3 годин.
2. Пункт 24 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» говорить, що при розгляді позовів осіб, звільнених за п. 4 ч.1 ст.40 КЗпП, при поновленні на роботі суди повинні виходити з того, що прогул – це повна або тригодинна відсутність працівника на робочому місці без поважних причин.