Про наявність «зловмисної домовленості» при продажу нерухомості рідним

ВСУ 11.09.19 розглянув справу №554/10202/13-ц, в якій спадкоємець – син від першого шлюбу померлого власника житла намагався відстояти квартиру батька, продану його другою дружиною за життя чоловіка і по його довіреності на користь її рідного сина. Він наполягав на тому, що мала місце зловмисна домовленість!

Передісторія

З позовом до суду звернувся громадянин (син власника проданої квартири від першого шлюбу) до громадянки (фактичної дружині померлого батька позивача). Оскаржувалася довіреність, видана покійним дружині на розпорядження майновими правами. Вона, користуючись цим правом, продала квартиру своєму рідному синові.

Позивач вимагав визнання недійсною довіреності на представництво інтересів і визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, проданої по цій самій довіреності.

На думку позивача, батько через хворобу не міг усвідомлювати своїх дій при підписанні довіреності. Позивач наполягав у суді на факті наявності зловмисної домовленості між сторонами угоди.

Суд першої інстанції і апеляція …

Провели юридичний аналіз договору купівлі-продажу і визнали його недійсність. У частині анулювання довіреності в задоволенні позовної вимоги позивача відмовили, так як в справі був висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким власник квартири в момент складання довіреності діяв усвідомлено.

Задовольняючи вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суди виходили з того, що сторони угоди не повідомили нотаріуса про те, що гроші за квартиру не будуть передаватися. У самому договорі було вказано, що кошти вже передані до його підписання, яке лише підтверджує факт повного розрахунку за житло.

Верховний суд розібрався в ситуації

Було встановлено, що квартира дійсно належала померлому громадянинові, а позивач дійсно був його сином від першого шлюбу. Факт видачі довіреності, що дозволяє дружині власника відчужувати майно, також підтвердився …

Факт же наявності зловмисної домовленості ВСУ не прийняв, пояснивши, що саме по собі укладення договору купівлі-продажу представником власника з покупцем, який є його близьким родичем, ніяк не може підтверджувати «зловмисність».

«Зловмисна домовленість» в контексті застосування ст. 232 ЦКУ «розшифровується» в чинному висновку ВСУ у справі №522/ 15095/15-ц від 29.08.18, згідно з яким:

1. Вона має місце бути, якщо в інциденті очевидна підміна волі довірителя на волю представника, що суперечить волі довірителя.
2. Важливо наявність свідомості у представника і в іншої сторони угоди в тому, що їхні дії суперечать волі довірителя.