Оскарження рішення банку, прийнятого за результатами фінмоніторингу

Останні роки посилення вимог фінансового моніторингу зумовило зростання кількості випадків, коли банки зупиняють видаткові операції по рахунку або відмовляються від обслуговування клієнтів, посилаючись на «встановлення неприйнятно високого ризику та припинення підтримання ділових відносин». Для багатьох клієнтів, особливо юридичних осіб та ФОП, такі рішення мають серйозні наслідки — від ускладнення ведення бізнесу до репутаційних втрат. 

Що таке фінансовий моніторинг і які дії має право вчиняти банк

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом…», банки мають зобов’язання і право аналізувати діяльність клієнтів, ідентифікувати джерела походження коштів та самостійно визначати рівень ризику клієнта. У випадку виявлення підозрілих операцій або ситуацій, коли клієнт не надає запитуваної інформації, банк має право зупинити видаткові операції або відмовити у проведенні операції. Також, якщо за результатами аналізу встановлюється, що клієнт становить неприйнятно високий ризик, банк може ухвалити рішення про відмову від відкриття рахунку або припинення обслуговування вже наявного.

Формулювання «встановлення неприйнятно високого ризику та припинення підтримання ділових відносин» є стандартним для банківських повідомлень про розірвання відносин з клієнтом. Така підстава формально відповідає вимогам закону, проте залишає значний простір для суб’єктивного тлумачення з боку фінансової установи.

Що таке «неприйнятно високий ризик»

У термінах фінансового моніторингу «неприйнятно високий ризик» означає, що діяльність клієнта, за оцінкою банку, може становити значну загрозу з точки зору відмивання грошей чи фінансування тероризму. Це може бути викликано: неоднозначним походженням коштів; підозрілими фінансовими операціями; відсутністю належного підтвердження джерел доходів; наявністю зв’язків з офшорними юрисдикціями тощо.

У зв’язку з цим постає логічне питання: чи має клієнт право оскаржити дії банку, які формально ґрунтуються на вимогах законодавства у сфері фінансового моніторингу?

Механізми оскарження рішень банку

На сьогодні українське законодавство прямо не передбачає спеціального механізму оскарження рішень банку, прийнятих на виконання вимог фінансового моніторингу. Проте клієнт не позбавлений права захищати свої інтереси:

1. Звернення до банку. Першим кроком має бути офіційне звернення до банку з вимогою надати письмове обґрунтування прийнятого рішення. Часто ситуації виникають через нестачу інформації або непорозуміння. Надання необхідних документів може змінити оцінку ризику або розблокувати видаткові операції.

2. Скарга до НБУ. Хоча Національний Банк України прямо не втручається у комерційні рішення банків, він здійснює загальний нагляд за дотриманням правил фінансового моніторингу. У разі порушень з боку банку клієнт може подати звернення до регулятора, який має повноваження ініціювати перевірку.

3. Судовий порядок. Найбільш дієвим, хоч і тривалим способом, є звернення до суду. В судовому процесі можна оскаржити: неправомірне зупинення видаткових операцій або безпідставне рішення про припинення підтримання ділових відносин. У практиці українських судів є прецеденти, в яких суди ставали на бік клієнтів у випадках, коли банк не довів об’єктивності своєї оцінки ризику або перевищив повноваження.

Разом з тим, варто визнати, що у більшості випадків суди дотримуються презумпції правомірності дій банку, зважаючи на складність і спеціальний характер фінансового моніторингу. 

Ризики та рекомендації

Варто розуміти, що банки діють у межах жорстких нормативних вимог, і ухилення від їх виконання може мати для них серйозні наслідки, включно зі штрафами. Тому клієнтам рекомендується: бути відкритими та прозорими у фінансових операціях; надавати на першу вимогу документи, що підтверджують джерело походження коштів; зберігати копії всіх запитів і відповідей банку — це стане доказом у разі судового спору.

Висновок

Хоча банки мають дискреційні повноваження у сфері фінансового моніторингу, це не означає, що клієнти повністю позбавлені можливості захистити свої права. У разі зловживання або формального підходу до оцінки ризику, існують механізми як судового, так і позасудового реагування. Головне — діяти вчасно, зберігати документи та звертатися за професійною правовою допомогою.