Виправлення помилок у заповітах – не в компетенції судів

Неписьменність і неуважність – не пороки, якщо помилки можна виправити! Якщо ж описка допущена у заповіті, то виправляти її нема кому! І жоден суд не уповноважений це зробити, що було встановлено ВСУ за підсумками розгляду спадкової суперечки у справі №335/9398/16-ц.

Передісторія

Нотаріус, посвідчуючи заповіт, неправильно вказав адресу, унаслідок чого спадкоємиця не змогла вступити у свої права на залишені їй заповідачем цінності. Спадкоємиця прийшла із цією проблемою до суду з проханням офіційно розтлумачити заповіт. Отримала відмову!

Суд мотивував його тим, що останнє розпорядження померлого не містить протиріч та неточностей, оскільки записано з його слів. З урахуванням того, що при тлумаченні заповіту внесення змін до його змісту не допускається, правових підстав для розгляду вимог позивача немає.

Апеляційна інстанція це рішення підтримала! Позивач звернувся до ВСУ. У касаційній скарзі вказала, що вона не просила вносити до заповіту зміни або визнавати заповіт недійсним, а просила лише розтлумачити його.

ВСУ відмову судів попередніх інстанцій задовольнити вимогу про тлумачення волі спадкодавця через встановлення адреси будівлі, що входить до складу спадкового майна, підтримав та дав пояснення з питання.

«В аналізованому розгляді суд не правомочний виправляти «неточності та помилки у заповіті, допущені нотаріусом щодо адреси успадкованого майна. Тлумачення заповіту відповідно до норм ст. ст. 213 та 1256 ЦКУ неможливо. Але це не означає, що позивачка не має змоги відстояти своє право».

Закон надає їй цю можливість, але здійснити її можна іншими способами, через суд вимагати:

• визнання неправомірності нотаріальних дій;
• визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Оскільки…

Судам не дозволено брати на себе право заповідача щодо розпорядження його власністю на випадок відходу з життя, тлумачачи заповіт і таким чином змінюючи волю заповідача.

Тлумачення допускається лише шляхом з’ясування волі спадкодавця після його смерті та може бути реалізоване судом виключно в рамках цього правила. Тобто, воля померлого може бути змінена, зокрема доповнена, в такий спосіб спотворена.

Відсутність однозначності в тлумаченні буквального значення понять і слів, що не дозволяє встановити конкретний зміст окремих частин угоди, говорить про те, що воля померлого повинна розглядатися в контексті інших її частин, всього змісту та намірів сторін.

P.S. Позивачу в аналізованій справі, до початку судових позовів потрібна була допомога юриста, який заощадив би її час і гроші «правильним» позовом до суду.