Підприємець встановлює модульну автозаправну станцію заводського виготовлення, оформлює документи на обладнання та звертається до ДПС за ліцензією на роздрібну торгівлю пальним. У відповідь контролюючий орган вимагає документ про прийняття об’єкта в експлуатацію або відмовляє у видачі ліцензії через його відсутність. Виникає практичне питання: чи потрібно вводити модульну АЗС в експлуатацію як закінчений будівництвом об’єкт, якщо вона встановлена без фундаменту та фактично є заводським обладнанням?
Однозначної відповіді лише за назвою «модульна АЗС» немає. Для правової оцінки мають значення конструкція об’єкта, спосіб його встановлення, наявність фундаменту та будівельних робіт, склад обладнання, документи на земельну ділянку і технічна документація. Практика Верховного Суду показує, що зовні схожі ситуації можуть закінчуватися протилежними рішеннями саме через відмінності у фактичних обставинах.
Що змінилося у ліцензуванні торгівлі пальним
З 1 січня 2025 року основні правила ліцензування операцій з пальним встановлює Закон України №3817-IX. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним заявник повинен підтвердити належні правові підстави використання місця торгівлі та подати передбачені законом документи щодо розташованих там об’єктів.
Для модульних АЗС принципове значення має правовий статус конкретного майна. Чинне регулювання окремо встановлює вимоги до документів щодо об’єктів нерухомого майна, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним і необхідних для такої діяльності. Якщо певний елемент комплексу є закінченим будівництвом об’єктом, для нього можуть бути потрібні документи про прийняття в експлуатацію. Якщо ж мова йде про технологічне обладнання заводського виготовлення, яке не є об’єктом будівництва, правова ситуація може бути іншою.
Тому у спорі з ДПС недостатньо послатися на назву обладнання в технічному паспорті. Потрібно встановити правовий статус самого паливного модуля та інших об’єктів, які фактично знаходяться у місці торгівлі пальним.
Чому модульна АЗС не завжди є об’єктом будівництва
Відмінність між стаціонарним заправним комплексом та обладнанням модульного типу не зводиться до того, як власник назвав його у своїх документах.
Значення мають технічна конструкція, заводський спосіб виготовлення та характер монтажу. Якщо модуль доставляється як готовий виріб, встановлюється на підготовленому майданчику без улаштування фундаменту, не потребує виконання будівельних робіт і може бути переміщений без втрати свого функціонального призначення, ці обставини можуть свідчити про те, що йдеться саме про технологічне обладнання, а не про закінчений будівництвом об’єкт.
Інакше оцінюється ситуація, коли на території АЗС розміщені капітальні споруди, стаціонарні резервуари, будівлі або інші об’єкти, для яких закон передбачає окреме оформлення. Модульний статус одного елемента не звільняє власника від необхідності належно оформити інші складові комплексу.
Справа №560/12654/23: коли відмову ДПС визнали протиправною
У постанові від 17 березня 2026 року у справі №560/12654/23 Верховний Суд розглянув спір щодо модульної автозаправної станції, яка за своїми технічними характеристиками була технологічним обладнанням.
Суди встановили, що модуль був виконаний як заводський виріб, розміщувався на майданчику без фундаменту, а його встановлення не передбачало виконання будівельних робіт. Підприємство також мало документи, що характеризували та підтверджували правовий режим відповідного обладнання.
За таких обставин Верховний Суд погодився з тим, що розміщення цього модуля не є будівництвом у розумінні містобудівного законодавства. Відповідно, вимога надати документ про прийняття саме такого обладнання в експлуатацію як об’єкта будівництва не відповідала встановленим технічним характеристикам.
Практична цінність постанови полягає не у твердженні, що будь-якій модульній АЗС не потрібне введення в експлуатацію. Суд фактично поставив перед контролюючим органом попереднє питання: чи належить конкретний об’єкт до категорії об’єктів, щодо яких така процедура взагалі передбачена.
Справа №560/656/25: чому назви «модульна» може бути недостатньо
Інший результат демонструє постанова Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі №560/656/25.
У цьому спорі заявник не підтвердив належними документами всі обставини, необхідні для отримання ліцензії. Серед проблем були документи на земельну ділянку та документи щодо об’єктів і технологічного обладнання, розташованих у місці торгівлі пальним.
Посилання на тимчасовий або модульний характер окремого елемента комплексу не вирішувало питання щодо інших складових АЗС. Верховний Суд у таких обставинах не побачив підстав вважати відмову контролюючого органу неправомірною.
Цей спір показує межу застосування сприятливої для бізнесу практики. Навіть якщо сам паливний модуль не є об’єктом будівництва, власник повинен окремо підтвердити правовий статус землі та інших об’єктів, що використовуються у роботі АЗС.
Справа №320/10079/24: технічні характеристики потрібно доводити
Ще один показовий спір Верховний Суд розглянув 19 лютого 2026 року у справі №320/10079/24. Підприємство експлуатувало АЗС різного типу, а ДПС відмовила у видачі ліцензій через відсутність документів про введення відповідних об’єктів в експлуатацію.
У цій справі істотне значення мали фактичні характеристики конкретних станцій. Суди аналізували, чи пов’язані вони із землею фундаментом, чи можуть бути переміщені без втрати свого функціонального призначення, а також досліджували технічні документи на паливороздавальні колонки, резервуари та інше обладнання.
Верховний Суд виходив із уже сформованого розмежування: для стаціонарного заправного комплексу питання прийняття в експлуатацію має принципове значення, тоді як встановлення на підготовленому майданчику цілісного заводського виробу без фундаменту та будівельних робіт може мати інший правовий режим.
Тому твердження підприємства про модульний характер АЗС повинно підтверджуватися документами, які дозволяють суду встановити реальні властивості об’єкта. Без цього саме слово «модульна» не є достатнім доказом.
Чому судову практику потрібно співвідносити з новим Законом №3817-IX
Зазначені справи розглядалися Верховним Судом у 2026 році, однак правовідносини у них виникли за дії попередньої моделі ліцензування, встановленої Законом №481/95-ВР.
Із 1 січня 2025 року правила змінилися: ліцензування операцій з пальним здійснюється відповідно до Закону №3817-IX. Тому свіжа дата постанови Верховного Суду сама по собі не означає, що суд тлумачив саме чинну статтю 43 нового закону.
Водночас сформована судова практика залишається важливою для визначення фактичного статусу обладнання. Якщо застосування певної норми залежить від того, чи є конкретна конструкція об’єктом нерухомості або будівництва, технічні критерії, досліджені судами, мають практичне значення і за нового регулювання.
Отже, при отриманні ліцензії зараз необхідно одночасно аналізувати чинні вимоги Закону №3817-IX та фактичні характеристики конкретного заправного комплексу.
Які документи можуть визначити результат спору
У спорах щодо модульних АЗС технічні документи фактично стають юридичними доказами. Паспорт виробника може підтверджувати, що обладнання виготовлене як цілісний заводський виріб. Технічний опис і схема монтажу дозволяють встановити, чи передбачені фундамент та будівельні роботи. Документи на резервуари, паливороздавальні колонки та інші складові показують, з яких саме об’єктів фактично складається місце торгівлі пальним.
Окремо потрібно оцінювати документи на земельну ділянку. Навіть переконливі докази того, що паливний модуль не є будівлею або спорудою, не усувають проблему відсутності належного права користування землею, якщо його підтвердження вимагається законом.
Якщо ДПС уже відмовила у видачі ліцензії, для оцінки спору недостатньо прочитати лише саме рішення. Необхідно порівняти зазначені у ньому причини відмови із заявою, документами, які фактично подавалися контролюючому органу, технічними характеристиками обладнання та реальною конфігурацією АЗС.
Коли відмова ДПС може бути спірною
Не кожна відмова у видачі ліцензії означає порушення з боку контролюючого органу. Якщо заявник справді не подав документ, прямо передбачений чинним законом для конкретного об’єкта, судове оскарження без належного правового та доказового обґрунтування може бути безрезультатним.
Інша ситуація виникає, коли ДПС вимагає документ, який для конкретного виду обладнання законом не передбачений, неправильно кваліфікує технологічний модуль як об’єкт будівництва або не враховує його підтверджені технічні характеристики. Тоді предметом спору стає вже не сам факт відсутності документа, а законність вимоги контролюючого органу надати такий документ.
Особливо уважно потрібно аналізувати комплекси, у яких поєднуються різні за правовим статусом об’єкти. Модуль, резервуар, операторна, навіс, колонка або інша складова не обов’язково підпорядковуються одному режиму. Юридичний висновок тому має ґрунтуватися на фактичній конфігурації конкретної АЗС.
Що варто перевірити до подання заяви
До звернення за ліцензією доцільно зіставити фактичну конструкцію АЗС з технічною та правовстановлюючою документацією. Якщо паспорт називає обладнання заводським модулем, але під час монтажу фактично створено капітальний фундамент або побудовані додаткові стаціонарні об’єкти, одна лише назва обладнання не вирішить питання щодо необхідного комплекту документів.
Так само слід перевірити правові підстави користування земельною ділянкою, документи щодо інших елементів заправного комплексу та відповідність фактичного стану інформації, яку планується зазначити у заяві до ДПС. Така перевірка дозволяє виявити проблему ще до того, як вона стане підставою для відмови.
Висновок
Модульний формат АЗС сам по собі не звільняє підприємство від вимог, пов’язаних з отриманням ліцензії на торгівлю пальним. Водночас контролюючий орган не повинен автоматично вимагати документ про введення в експлуатацію лише тому, що обладнання використовується як АЗС. Спочатку необхідно визначити правовий статус конкретного об’єкта.
Судова практика показує, що вирішальними можуть бути спосіб виготовлення та монтажу модуля, наявність фундаменту, виконання будівельних робіт, можливість переміщення обладнання, документи на землю та статус інших об’єктів на території станції. Після набрання чинності Законом №3817-IX ці характеристики потрібно оцінювати вже разом із новими правилами ліцензування.
Тому для власника АЗС основне питання полягає не в тому, чи потребують усі модульні станції введення в експлуатацію, а в тому, який правовий статус має саме його обладнання та які документи закон вимагає для конкретної конфігурації об’єкта.
Якщо ДПС відмовила у видачі ліцензії, вимагає документи, обов’язковість яких викликає сумнів, або між підприємством і контролюючим органом виник спір щодо правового статусу обладнання, податковий адвокат АО «Грандліга» допоможе проаналізувати підстави рішення ДПС, документи на АЗС та актуальну судову практику і визначити можливий спосіб захисту.
