Ситуація, коли дитина живе в Україні з матір’ю, а батько є громадянином іншої держави та проживає за кордоном, сама по собі не означає, що дитина повинна й надалі проживати саме з матір’ю. Іноземне громадянство батька також не є перешкодою для того, щоб він порушував питання про проживання дитини разом із ним в іншій країні.
Водночас у міжнародному сімейному спорі недостатньо порівняти доходи батьків, житлові умови чи рівень життя у двох державах. Суд має оцінити, яке рішення найбільше відповідатиме інтересам конкретної дитини, її зв’язкам з кожним із батьків, звичному середовищу, навчанню, стану здоров’я, безпеці та перспективам після можливого переїзду.
При цьому зовні схожі ситуації можуть вимагати різних юридичних дій. Якщо дитина тривалий час жила в Україні, а батько після припинення відносин хоче, щоб вона переїхала до нього за кордон, це один тип спору. Якщо ж дитина постійно проживала в іншій державі, а потім без згоди другого з батьків була переміщена до України або не повернулася після тимчасової поїздки, можуть застосовуватися спеціальні правила міжнародного повернення дітей.
Чи має мати перевагу лише тому, що дитина зараз живе з нею
Українське законодавство не встановлює правила, за яким малолітня дитина за будь-яких обставин повинна проживати саме з матір’ю.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 402/428/16-ц відступила від підходу, який фактично надавав матері перевагу при вирішенні спорів про місце проживання дитини. Головним орієнтиром є не стать батьків, а найкращі інтереси дитини.
При вирішенні спору суд оцінює ставлення кожного з батьків до виконання своїх обов’язків, прихильність дитини до матері та батька, її вік і стан здоров’я, сформоване соціальне середовище, навчання, побут, психологічний стан та інші істотні обставини.
Тому аргумент батька не може зводитися до того, що він має вищий дохід, більше житло або проживає у заможнішій державі. Так само недостатньо й аргументу матері про те, що дитина вже живе разом із нею і тому нічого не потрібно змінювати.
Суд має оцінити, яке середовище в конкретній ситуації буде найбільш стабільним і сприятливим для дитини.
Коли йдеться про місце проживання, а коли — про міжнародне повернення дитини
У міжнародних сімейних спорах важливо не змішувати дві різні процедури: визначення місця проживання дитини та її міжнародне повернення.
Якщо дитина постійно жила в Україні, а батько, який проживає в іншій державі, хоче, щоб надалі вона жила разом із ним, спір зазвичай стосується визначення або зміни місця проживання дитини.
Інша ситуація виникає, якщо дитина мала звичайне місце проживання за кордоном, після чого один із батьків перемістив її до України без згоди другого або не повернув після тимчасової поїздки.
У такому випадку може застосовуватися Гаазька конвенція 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Її метою є не визначення того, з ким із батьків дитині остаточно краще проживати, а вирішення питання про наслідки можливого неправомірного переміщення або утримування.
Окреме значення мають міжнародна юрисдикція та звичайне місце проживання дитини. Перш ніж звертатися до суду, необхідно з’ясувати, з якою державою фактично пов’язане життя дитини та органи якої держави мають повноваження вирішувати відповідний спір.
Детальніше це питання Адвокатське об’єднання «Грандліга» розглядало в окремому матеріалі — «Звичайне місце проживання дитини за кордоном: як визначити юрисдикцію у сімейному спорі».
Якщо дитина спочатку жила в Україні
Одна з типових ситуацій виглядає так: сім’я проживала в Україні, тут народилася або тривалий час жила дитина. Після припинення відносин батько — громадянин іншої держави — повернувся до своєї країни, а дитина залишилася в Україні з матір’ю.
Через певний час батько хоче, щоб дитина проживала разом із ним за кордоном.
У такій ситуації не йдеться про «повернення» дитини до держави батька, якщо вона там раніше не проживала. Суд має вирішити, чи відповідатиме переїзд інтересам дитини.
Значення матимуть реальні відносини батька з дитиною, його участь у вихованні, теперішнє середовище дитини, її вік, навчання, знання мови, стан здоров’я, можливість адаптації після переїзду та збереження повноцінного спілкування з матір’ю.
Особливо важливо, щоб пропозиція батька була конкретною. Суду недостатньо знати лише назву держави, в якій він проживає. Потрібно розуміти, де саме житиме дитина, де навчатиметься, хто доглядатиме за нею, який вона матиме правовий статус та як буде організовано її повсякденне життя.
Якщо дитина раніше жила за кордоном, а потім опинилася в Україні
Інша категорія справ виникає, коли дитина кілька років проживала разом із батьками за межами України, відвідувала там школу або дитячий садок, мала сформоване соціальне середовище, а після конфлікту між батьками опинилася в Україні.
Тут важливо встановити обставини переїзду.
Він міг бути погоджений обома батьками. Один із них міг дати згоду на постійне проживання дитини в Україні. Поїздка могла бути тимчасовою — наприклад, на канікули, — але після завершення погодженого строку дитину не повернули. Нарешті, переміщення могло відбутися без відома або всупереч волі другого з батьків.
Від цих обставин залежить і правовий механізм захисту.
Показовою є справа № 718/1867/23, у якій батько — громадянин Італії — вимагав повернення дитини, яка раніше проживала в Італії, а потім опинилася з матір’ю в Україні.
Суди не обмежилися лише фактом попереднього проживання дитини в Італії. Вони досліджували можливі ризики для її психологічного стану, відносини з матір’ю та іншими членами сім’ї, а також те, що протягом тривалого часу дитина вже проживала в Україні та інтегрувалася у нове середовище.
Ця справа демонструє важливий принцип: навіть якщо дитина раніше постійно жила у державі батька, автоматичного результату немає. Суд оцінює всю сукупність юридично значущих обставин конкретної ситуації.
Що має довести батько, який хоче проживати з дитиною за кордоном
У міжнародному спорі батькові варто показати не абстрактну картину «кращого життя за кордоном», а конкретну модель життя дитини після переїзду.
До доказової бази можуть входити:
- точна адреса майбутнього проживання дитини;
- документи про право власності на житло або його оренду;
- інформація про площу та умови проживання, а також інших осіб, які житимуть разом із дитиною;
- відомості про роботу, стабільність доходу та матеріальне становище батька;
- інформація про конкретну школу або дитячий садок;
- можливість навчання відповідною мовою;
- медичне страхування та доступ до необхідної медичної допомоги;
- громадянство, дозвіл на проживання або інший законний статус дитини;
- робочий графік батька та організація щоденного догляду;
- наявність близьких родичів та іншого соціального оточення;
- докази попередньої участі батька у вихованні;
- запропонований порядок спілкування дитини з матір’ю після переїзду.
Важливо не просто подати окремі документи, а скласти з них зрозумілу для суду картину майбутнього життя дитини.
Чому недостатньо просто показати квартиру та хороший дохід
Практичне значення має справа № 756/8947/21, розглянута Верховним Судом у 2024 році.
Батько — громадянин Єгипту — просив визначити місце проживання сина разом із ним. Однак він не надав суду достатньої інформації про конкретне місце проживання дитини в Єгипті, умови відповідного середовища та власне матеріальне становище.
Цей приклад показує одну з головних проблем міжнародних сімейних спорів: назви країни та загальних тверджень про хороший рівень життя недостатньо.
Якщо батько хоче, щоб дитина переїхала до нього, суд повинен мати можливість оцінити реальні умови майбутнього проживання, а не припущення про те, що «за кордоном буде краще».
Як суд оцінює умови проживання батька в іншій державі
У спорах про місце проживання дитини в Україні бере участь орган опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок. Під час його підготовки досліджуються, зокрема, житлово-побутові умови батьків та інші обставини, що мають значення для дитини.
У міжнародній справі виникає очевидна практична проблема: українська служба у справах дітей не може у звичайному порядку провести обстеження квартири батька, який проживає, наприклад, у Франції, Італії, Німеччині чи США.
Це не означає, що його умови проживання залишаться недослідженими.
Батькові доцільно самостійно підготувати максимально повний пакет документів з держави свого проживання: документи на житло, підтвердження доходу, інформацію про школу, медичне забезпечення, склад сім’ї та інші обставини.
Залежно від конкретної держави та обставин справи можуть використовуватися документи місцевих соціальних, муніципальних або інших компетентних органів.
Міжнародні договори також передбачають механізми співробітництва між компетентними органами різних держав, зокрема можливість обміну інформацією щодо становища дитини. Однак можливість та порядок використання такого механізму необхідно визначати окремо у кожній справі.
Чи може адаптація дитини в Україні змінити результат спору
Якщо після переїзду до України дитина почала тут навчатися, знайшла друзів, має стабільний побут і протягом тривалого часу проживає у сформованому середовищі, ці обставини не можна ігнорувати.
Водночас важливо встановити не лише те, наскільки дитина адаптувалася, а й як саме виникла ця ситуація.
Чи погоджував другий із батьків переїзд? Чи знав він, де перебуває дитина? Чи міг підтримувати з нею зв’язок? Коли почав вимагати повернення або проживання разом із ним? Чи існували судові рішення, які не виконувалися?
Показовою є справа № 554/11879/21. Верховний Суд звернув увагу, що фактичні обставини, які сформувалися внаслідок тривалого невиконання судового рішення, самі по собі не повинні автоматично створювати перевагу для сторони, яка це рішення не виконувала.
Тому тривале проживання дитини в Україні є важливою обставиною, але його необхідно оцінювати разом з історією самого спору та поведінкою обох батьків.
Що змінюється, якщо батько не знав, де перебуває дитина
На практиці трапляються і складніші ситуації: один із батьків змінює місце проживання дитини, не повідомляє нову адресу, припиняє спілкування, а інший дізнається про місцезнаходження дитини лише через багато місяців.
У такій справі особливого значення набувають докази того, що відсутність контакту не була добровільною бездіяльністю батька.
Це можуть бути листування та повідомлення, спроби телефонного зв’язку, звернення до родичів, поліції чи інших органів, документи про встановлення місцезнаходження дитини, матеріали іноземних судових або адміністративних процедур.
Якщо батько тривалий час не знав, де перебуває його дитина, це потрібно не просто повідомити суду, а підтвердити доказами.
Такі обставини можуть мати особливе значення, коли інший із батьків посилається на те, що за час проживання в Україні дитина вже повністю адаптувалася до нового середовища.
Як війна в Україні впливає на спір про місце проживання дитини
Безпекова ситуація в Україні є одним із факторів, які можуть враховуватися при визначенні місця проживання дитини, але сама по собі вона не дає автоматичної переваги батькові, який живе за кордоном.
Суд повинен оцінювати не абстрактне порівняння держав, а умови, у яких фактично перебуває конкретна дитина.
Значення можуть мати регіон її проживання, реальний рівень безпеки, доступ до укриття, формат навчання, стан здоров’я, психологічна реакція на небезпеку, можливість отримувати необхідну медичну допомогу та загальна стабільність середовища.
Одночасно мають оцінюватися умови, які пропонує батько за кордоном, а також наслідки самого переїзду: зміна школи, мови, соціального оточення та можливе обмеження контактів із матір’ю.
Тому теза «за кордоном немає війни, отже дитина повинна жити там» є надто спрощеною. Безпека має значення, але вона оцінюється разом з іншими складовими найкращих інтересів дитини.
Вік і думка дитини
Чим старша дитина, тим більшого значення набуває її власна позиція.
Сімейний кодекс України встановлює різні правила залежно від віку. Після досягнення дитиною десяти років її місце проживання визначається вже не лише за згодою батьків, а й за її участю. Після досягнення чотирнадцяти років дитина, батьки якої проживають окремо, сама визначає, з ким із них проживати.
Крім того, дитина має право бути вислуханою при вирішенні питань, які стосуються її особисто.
У справі № 759/8056/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність належним чином з’ясувати позицію дитини при розгляді спору про її місце проживання.
Для міжнародної справи це особливо важливо. Суд може з’ясовувати, як дитина ставиться до можливого переїзду, чи знає мову держави батька, чи проживала там раніше, чи має там друзів або родичів та якими є її реальні відносини з батьком.
Водночас думка дитини оцінюється з урахуванням її віку, зрілості та всіх інших обставин справи.
Що робити, якщо існує ризик нового переміщення дитини
У міжнародних сімейних спорах іноді важливо не лише правильно сформулювати основні вимоги, а й не допустити зміни ситуації до завершення судового процесу.
Якщо існує реальний ризик того, що один із батьків знову перемістить дитину до іншої держави або приховає її місцезнаходження, можна розглядати питання про забезпечення позову.
У справі № 711/4569/23 Верховний Суд погодився із застосуванням тимчасового обмеження виїзду дитини з України без згоди батька у межах спору щодо міжнародного повернення.
У справі № 759/11905/23 суд також визнав можливим застосування заходів, спрямованих на недопущення зміни місця проживання дитини за наявності обґрунтованого ризику її переміщення.
Такі заходи не застосовуються автоматично. Суду потрібно показати реальність відповідного ризику та пояснити, чому без тимчасового обмеження майбутній захист прав може стати неефективним.
Які помилки можуть послабити позицію батька-іноземця
У міжнародних сімейних спорах проблеми часто виникають не лише через слабкі факти, а й через неправильно обрану стратегію.
Позицію батька можуть послабити:
- звернення до суду без попередньої перевірки міжнародної юрисдикції;
- неправильний вибір між спором про місце проживання та процедурою міжнародного повернення;
- відсутність конкретних доказів майбутніх умов життя дитини;
- спроба будувати справу лише на вищому доході або кращих побутових умовах;
- ігнорування емоційного зв’язку дитини з матір’ю;
- відсутність реалістичного плану подальшого спілкування дитини з другим із батьків;
- тривала бездіяльність після припинення контакту або переміщення дитини;
- спроби самостійно забрати дитину без належної правової процедури.
Сильна позиція у такому спорі будується не навколо одного аргументу, а навколо послідовної доказової картини, яка показує, чому запропонований варіант проживання відповідає інтересам саме цієї дитини.
Що варто підготувати до звернення до суду
Підготовку до міжнародного сімейного спору доцільно почати з хронології життя дитини.
Потрібно встановити, де вона проживала в різні періоди, де навчалася, коли та за яких обставин переїжджала між державами, чи була згода другого з батьків та як підтримувався контакт після припинення відносин.
Окремо варто зібрати документи, які підтверджують участь батька у житті дитини: фінансове забезпечення, спільні поїздки, участь у навчанні та лікуванні, листування, регулярне спілкування та інші форми участі у вихованні.
Не менш важливо підготувати конкретну модель майбутнього проживання за кордоном: житло, навчання, медичне забезпечення, правовий статус, повсякденний догляд та можливість підтримувати стосунки з матір’ю.
Так суд отримує можливість оцінювати не загальні обіцянки, а реальний варіант життя дитини після можливого переїзду.
Висновок
Батько-іноземець може порушувати питання про визначення місця проживання дитини разом із ним за кордоном. Його громадянство саме по собі не є перешкодою, так само як проживання дитини з матір’ю в Україні не надає матері автоматичної переваги.
Для суду визначальним є те, яке рішення найбільше відповідатиме інтересам конкретної дитини. Тому значення мають реальні відносини з кожним із батьків, історія проживання, стабільність соціального середовища, вік і думка дитини, а також конкретні умови, які можуть бути забезпечені після переїзду.
Якщо у вас виник спір щодо місця проживання дитини або вам необхідна правова допомога у подібній міжнародній сімейній справі, адвокати Адвокатського об’єднання «Грандліга» у сімейних справах можуть проаналізувати обставини вашої ситуації, оцінити можливі способи захисту, допомогти підготувати доказову позицію та представляти ваші інтереси в суді.
