Замовник уже визначив переможця закупівлі, уклав договір і розпочав його виконання. Після цього Держаудитслужба проводить моніторинг і у висновку вимагає усунути порушення шляхом припинення договірних зобов’язань. Для замовника це створює практичний конфлікт: закупівля фактично завершена договором, але контролюючий орган вимагає усунути порушення, допущене на попередній стадії.
Сам факт того, що договір уже укладений або частково виконується, не означає, що вимога Держаудитслужби про його припинення автоматично є незаконною. Водночас така вимога не стає правомірною лише тому, що у процедурі виявлено будь-яку помилку.
У свіжій практиці 2026 року Верховний Суд виходить з більш конкретного підходу: потрібно оцінити характер порушення, його вплив на законність визначення переможця та укладення договору, а також те, наскільки чітко контролюючий орган визначив спосіб усунення порушення.
Що має містити висновок Держаудитслужби
Стаття 8 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачає, що у висновку за результатами моніторингу має бути не лише опис виявленого порушення. Держаудитслужба повинна також зазначити зобов’язання щодо його усунення.
Це важливо, тому що висновок створює для замовника конкретні правові наслідки. Недостатньо повідомити, що певна дія під час закупівлі була неправильною. Замовник повинен розуміти, якої поведінки від нього очікує орган фінансового контролю і що саме має вважатися виконанням висновку.
Якщо формулювання допускає декілька принципово різних варіантів дій і фактично перекладає на замовника обов’язок самостійно визначити, яким способом усунути встановлене порушення, виникає питання юридичної визначеності такого припису.
Саме на цьому розмежуванні побудована частина сучасної практики Верховного Суду.
Що Верховний Суд вирішив у справі № 420/21732/21
У постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 420/21732/21 Верховний Суд розглядав ситуацію, в якій замовник не відхилив пропозицію учасника, хоча Держаудитслужба встановила невідповідність способу подання документів щодо забезпечення тендерної пропозиції вимогам тендерної документації. Після визначення переможця сторони вже уклали договір.
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік замовника. Серед іншого вони вважали розірвання договору надмірним заходом, оскільки не було встановлено збитків державі.
Касаційний адміністративний суд дійшов іншого висновку.
Для Верховного Суду визначальним стало не лише питання фактичних збитків. Суд оцінив, чи могло відповідне порушення вплинути на саму можливість законно визначити цього учасника переможцем і укласти з ним договір. За встановлених у справі обставин Суд визнав порушення таким, що перешкоджало належному проведенню процедури та укладенню договору з цим учасником.
Тому вимогу вжити заходів для припинення договірних зобов’язань Суд визнав достатньо визначеною, а обраний спосіб — пропорційним характеру встановленого порушення. Касаційну скаргу органу фінансового контролю було задоволено, а у позові замовника про скасування висновку — відмовлено.
Практичне значення цієї постанови полягає в тому, що аргумент «договір уже укладений» або «бюджету не завдано збитків» сам по собі може бути недостатнім для скасування висновку.
Коли припинення договору може бути пропорційним порушенню
Ще виразніше цей підхід простежується у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2026 року у справі № 160/4596/22.
У цій справі замовник не відхилив тендерну пропозицію, яка не відповідала встановленому кваліфікаційному критерію, визнав такого учасника переможцем і уклав з ним договір. Сам факт встановленого порушення замовник у відповідній частині не спростовував. Верховний Суд виходив з того, що за належного застосування вимог закупівельного законодавства правовідносини з таким переможцем узагалі не повинні були виникнути, а договір не був би укладений.
Саме причинний зв’язок між порушенням і договором має тут принципове значення.
Одна справа — технічний або формальний недолік, який не вплинув на конкурентність закупівлі, визначення переможця чи можливість укласти договір. Інша — порушення, за відсутності якого пропозицію потрібно було відхилити, закупівлю провести інакше або взагалі не допустити виникнення договірних відносин з відповідним учасником.
У другій ситуації значно складніше обґрунтовувати непропорційність припинення договору лише негативними господарськими наслідками такого кроку.
При цьому Верховний Суд окремо наголосив: правові висновки в закупівельних спорах не можна механічно переносити з однієї справи на іншу без порівняння фактичних обставин.
Чим конкретна вимога відрізняється від невизначеної
Для розуміння меж повноважень Держаудитслужби важливе порівняння справи № 160/4596/22 зі справою № 160/5890/22, розглянутою Верховним Судом у 2023 році.
У справі № 160/5890/22 контролюючий орган вимагав припинити зобов’язання за договором, зокрема із застосуванням наслідків недійсності або нікчемності, але не визначив достатньо конкретно, які саме дії повинен виконати замовник. Верховний Суд погодився, що таке формулювання створювало невизначеність.
У постанові від 3 лютого 2026 року Верховний Суд спеціально пояснив, чому цю позицію не можна автоматично застосувати до іншої закупівлі. Якщо з висновку зрозуміло, яке порушення встановлено, чому воно не могло бути виправлене на відповідній стадії та який результат повинен забезпечити замовник, припис може відповідати вимогам чіткості навіть тоді, коли наслідком є припинення договору.
Отже, при оскарженні потрібно аналізувати не окрему фразу «припинити зобов’язання», а весь зміст висновку: опис порушення, його правову кваліфікацію, зв’язок з укладеним договором та сформульований контролюючим органом спосіб реагування.
Чому стару судову формулу не можна буквально переносити на висновки 2026 року
Є ще один практичний нюанс.
Справи № 420/21732/21 та № 160/4596/22 стосувалися закупівель і висновків Держаудитслужби попередніх років. Тому в матеріалах цих справ зустрічається вимога припинити зобов’язання з посиланням одночасно на Цивільний та Господарський кодекси України.
Для нового висновку таку конструкцію не можна копіювати автоматично. Господарський кодекс України втратив чинність 28 серпня 2025 року у зв’язку з введенням у дію Закону № 4196-IX.
Станом на дату цієї публікації правові підстави та порядок припинення конкретного договору необхідно перевіряти за чинним законодавством, зокрема положеннями Цивільного кодексу, спеціальними нормами закупівельного законодавства та самим договором. Цивільний кодекс у чинній редакції містить окреме регулювання підстав, порядку та наслідків зміни або розірвання договору.
Тому, якщо сучасний висновок контролюючого органу посилається на норму, яка вже втратила чинність, або пропонує спосіб дій, який неможливо реалізувати за чинним регулюванням, це потребує окремої правової оцінки. Саме по собі таке зауваження ще не визначає результат судового спору, але воно може мати значення для перевірки законності, обґрунтованості та визначеності висновку.
Що потрібно зробити одразу після оприлюднення висновку
Після появи висновку час для формування позиції обмежений законом.
Замовник має право протягом трьох робочих днів одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз’ясненням змісту висновку та визначених у ньому зобов’язань.
Протягом п’яти робочих днів необхідно оприлюднити через електронну систему закупівель один із передбачених законом варіантів: документи про усунення порушення, аргументовані заперечення або інформацію про причини неможливості його усунення.
Якщо замовник не погоджується з висновком, частина десята статті 8 Закону № 922-VIII надає право оскаржити його до суду протягом 10 робочих днів з дня оприлюднення. Закон також передбачає внесення до електронної системи інформації про звернення до суду та відкриття провадження.
Тому рішення про стратегію не варто відкладати до моменту, коли сторони фактично почнуть процедуру припинення договору. Першочерговим є саме контроль строку та своєчасна фіксація позиції замовника.
Які документи мають значення для заперечень або позову
Для оцінки перспектив оскарження недостатньо прочитати лише резолютивну частину висновку. Потрібно відновити логіку всієї закупівлі та перевірити, чи справді встановлене порушення могло змінити її результат.
До робочого комплекту доцільно включити висновок і матеріали моніторингу; документи, на підставі яких моніторинг було розпочато; тендерну документацію в редакції, чинній на відповідну дату; пропозицію переможця; протоколи та рішення замовника; запити Держаудитслужби й надані на них пояснення; договір та зміни до нього; документи про стан його виконання; повідомлення й часові позначки в електронній системі; а також документи, якими можна підтвердити або спростувати конкретне порушення.
Окремо потрібно перевірити, що сталося б із закупівлею, якби замовник від початку діяв саме так, як вважає правильним Держаудитслужба. Чи мав учасник бути відхилений? Чи можна було виправити невідповідність? Чи мав би той самий учасник право залишитися переможцем? Чи могла процедура законно завершитися тим самим договором?
Відповіді на ці питання часто важливіші для спору про пропорційність, ніж загальне посилання на збитки від розірвання вже укладеного договору.
На чому будувати судову позицію
Позов проти висновку Держаудитслужби не варто будувати лише на тезі, що припинення чинного договору є надто суворим наслідком. Після постанов Верховного Суду 2026 року такий аргумент без аналізу самого порушення став значно слабшим.
Спочатку потрібно перевірити, чи правильно Держаудитслужба встановила порушення і застосувала норму права. Якщо самого порушення не було, спір про пропорційність способу його усунення вже має інший контекст.
Якщо порушення існувало, наступне питання — його значення для результату закупівлі. Чим сильніше воно пов’язане з незаконним допуском учасника, визначенням переможця або самим укладенням договору, тим складніше доводити, що договір повинен залишитися незмінним.
Окремо перевіряється зміст зобов’язальної частини висновку. Замовник повинен мати можливість зрозуміти, яких саме дій від нього вимагають. Нечіткий припис, що фактично змушує самостійно вибирати серед різних правових механізмів з різними наслідками, може створювати юридичну невизначеність. Але оцінювати це потрібно разом із фактичними обставинами конкретної закупівлі, а не тільки за схожістю формулювань з іншими судовими справами.
Якщо висновок уже зобов’язує припинити договір
Вимога Держаудитслужби про припинення договору — це ситуація, в якій одночасно потрібно оцінити закупівельне порушення, зміст самого договору, актуальний спосіб його припинення та дуже короткий строк судового оскарження. Тому доцільно перевіряти висновок до вчинення дій, наслідки яких потім буде складно змінити.
Якщо за результатами моніторингу вашої закупівлі Держаудитслужба вимагає припинити договір, а ви вважаєте порушення необґрунтованим, спосіб його усунення нечітким або непропорційним обставинам, адвокати АО «Грандліга» можуть проаналізувати матеріали моніторингу, актуальну практику Верховного Суду та договір, підготувати заперечення і, за наявності правових підстав, забезпечити оскарження висновку Держаудитслужби за результатами моніторингу закупівлі в адміністративному суді.
